Шарніри, шатуни та кінцеві елементи
Рука робота в основному складається з шарнірів, шатунів і кінцевих ефекторів, які з’єднані шарнірами, щоб утворити складну систему з кількома входами та виходами. Механічна структура манипулятора робота складається з ряду жорстких компонентів (шатунів), з’єднаних зв’язками (шарнірами). Він має руку для забезпечення мобільності, зап’ястя для забезпечення гнучкості та кінцевий ефектор для виконання завдань, які вимагає робот. Руку робота можна розділити на послідовні манипулятори робота та паралельні манипулятори робота, з яких серійна рука робота є основним об’єктом дослідження. 1
Серійна рука робота з’єднана кількома з’єднаннями послідовно, і кожне з’єднання забезпечує певний ступінь свободи. Загальні типи включають декартовий, циліндричний і сферичний типи. Декартові руки робота досягають позиціонування за допомогою трьох рухомих з’єднань, мають добру механічну жорсткість, але погану гнучкість; циліндричні руки робота мають більші можливості горизонтального переміщення; сферичні руки робота забезпечують складніші можливості пересування, але мають меншу механічну міцність.
Паралельна рука робота керує кінцевим ефектором одночасно кількома гілками руху та зазвичай використовується для високоточних операцій, таких як хірургічні роботи. Паралельна рука робота має складну структуру, і її важко контролювати, але висока точність і стабільність дають їй переваги в певних сферах.
Що стосується режиму приводу, рука робота може керуватися гідравлічним, електричним або пневматичним способом. Гідравлічний привід зазвичай використовується в ситуаціях, які вимагають високої сили та точного керування, тоді як електричний привід більше підходить для високошвидкісних і легких застосувань.
Сфери застосування включають промислове складання, безпеку та вибухозахист, медичну хірургію та інші галузі. Різні типи рук роботів широко використовуються в різних сценаріях відповідно до їхніх структурних характеристик і можливостей пересування.












